261: «НЕ» ЖІНОЧА СПРАВА

1f1a2777d0077ab7406c982b18518d88

«Забирайся геть з мого марафону!» — кричав в спину організатор Бостонського марафону в 1967 році першій жінці-учасниці. Більш того — він намагався силою виштовхати її з гонки і зірвати номер з її одягу.

Жінок допустили до офіційної участі в марафонах тільки через 5 років! Номер, під яким виступала перша спортсменка-легкоатлетка, став символічним. Це номер 261.

261 — це номер про глобальний зсув парадигми мислення щодо жіночого спорту, про розширення спортивних можливостей для жінок-спортсменок у всьому світі.

8 Березня — чудова нагода поговорити про це.

Знайомтесь, Тетяна Коб:

Заслужений майстер спорту України з боксу;

12-ти кратна чемпіонка України з боксу;

12-ти кратна володарка Кубка України з боксу;

1 місце на чемпіонаті Європи у 2009р.;

3 місце на чемпіонаті світу (збірна України, Барбадос,2010);

2 місце на чемпіонаті Європи (Болгарія, 2016р.);

5 місце на Олімпійських іграх в Ріо-де-Жанейро (Бразилія, 2016);

багаторазова переможниця і призерка міжнародних турнірів з боксу.

— Таня, який з титулів для тебе найважливіший?

Найважливіші, звичайно — чемпіонати Європи і чемпіонати світу, ну і, звичайно, як для кожного спортсмена — Олімпійські ігри, на які я також поїхала!

(слід зазначити, що участь Тані на Олімпійських іграх сама по собі сенсація: Таня стала першою і єдиною із украінських спортсменок,яка туди поїхала! — прим.авт.)

— Який титул дався найважче?

Ліцензійний турнір в Турції (2016р) — турнір із завойовування ліцензії на участь в Олімпійських іграх. Завойована ліцензія підтвердилась мною того ж року і на чемпіонаті світу (Казахстан, 2016).

— Скільки перемог і скільки поразок?

Скажу чесно — не рахую ані перемоги, ані поразки. Звичайно, є перемоги, є і поразки. Можу сказати тільки одне, що провела більше 100 поєдинків. Коли закінчу карьєру, тоді і порахую!

— Як не здаватись після поразок? Що тобі допомагає йти далі?

Коли програєш, звичайно, ти засмучуєшся. Але без поразок не буває перемоги. Більше того — поразка надихає йти до своєї перемоги, йти, не покладаючи сил. Ще більше тренуєшся і впевнено йдеш до своєї перемоги. Головне — не зупинятися на досягнутому, а з характером тренуватись і далі!

— Зі скількох років ти у спорті?

У 16років прийшла в зал і займаюсь вже 16 років.

— Чи відразу зрозуміла, що спорт — це твоє?

В спорті я з дитинства. Полюбляла різні виду спорту: і легка атлетика, і баскетбол, і волейбол, і настільний теніс, і взагалі — все по трошки спробувала. Хотілось якогось бойового виду спорту, певно, тому що я була трошки як «пацанка»: росла в колі трьох братів, а після школи — навчалась у ПТУ.

— Були моменти, коли хотілось покинути спорт?

Напевно, в голову і приходили думки «а може досить». Особливо тоді, коли в тебе щось не виходить чи коли поразка у бою. Але я-дівчинка з характером і я на досягнутому не зупиняюсь. Йду до кінця. Раз почала — треба закінчити! Усі запитують, в чому моя сила для такого довгого спортивного духовитого тренування.

— І в чому ж?

Я завжди відповідаю, що це характер. Характер!

— Що кожен раз мотивувало лишитись і продовжити?

Любов до спорту. Спорт я любила з дитинства і зараз люблю. Якби не любила то, певно, мене б в спорті не було. Хоча наразі я часто задумуюсь, чим замінити спорт по закінченню кар’єри.

— І?

Напевно, коли я закінчу карєру, то й сама буду тренувати діток ( за освітою Таня — тренер-викладач, закінчила Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки — прим.авт.).

— Чи місце жінці у боксі?

Так. Про це всі запитують, і завжди додають, що бокс — це не жіночий вид спорту. Але в кожного є свій вибір! Поважайте і мій!

— А подружки-боксерки у тебе є?

Так, звичайно! В нас жіноча збірна. Дуже дружня і велика. Ми завжди одна одну підтримуємо, вболіваємо, переживаємо і живемо разом на тренувальному зборі і в змагальний період. Це ще одна моя велика сімя.

— Як виглядає твій тренувальний тиждень (скільки разів на тиждень/на день тренування, скільки годин ти спиш)?

У змагальний період:
зарядка — 1год,
ранкове тренування — 1,5год,
вечірнє тренування — 1,5год.

Перед змаганнями переважають індивідуальні тренування, зменшується і тривалість, і навантаження, щоб лишались сили на самі змагання.

У період між змаганнями (так звані силові збори) тринування стають тривалішими:

зарядка — 1год,
ранкове тренування — 2,5год,
вечірнє тренування — 2,5год.

В період, коли я дома — одне-два тренування щодня.

Менше 8 годин не сплю. По можливості — 10-12 годин!

-Твоя вага? Важко підтримувати її?

Я виступаю у категорії 51 кг. Буває, маю вагу і 53-54 кг. Однак проблем іі скинути не маю, адже за одне тренування буває втрачається до 2 кг.

— Твоє харчування — «як у всіх»? Чи все ж таки дієта?

Я багато чого не їм і не п’ю, але це не через спортивний режим, а просто сама цього не хочу: не їм мяса, риби, хліба, часник, цибулі, не вживаю алкоголю і не палю, не вживаю газовану солодку воду (типу фанти-коли-спрайту).
Стараюсь їсти все корисне, не смажене, рослинні олії. Я навіть один рік не вживала солодкого. Просто так, дя себе, це був минулий рік — 2018р. Я й зараз стараюсь не вживати, але деколи можу собі щось дозволити (наприклад, шматочок шоколаду). Тістечка, тортики, цукерки, булки — я такого не їм, хоча солодке дуже люблю. Заміняю медом і сухофруктами.

— Обіцяла не нагромаджувати тебе питаннями, хоча вони все сипляться в сипляться. Не можу зупинитись! Останнє. Що дав спорт у твоєму житті?

Спорт багато чому навчив мене в житті. Найбільше я дякую спорту (і Божечку!), що в спорті я познайомилась і маю найкращих друзів.

— Ще щось від себе скажеш?

Так, я б хотіла подякувати своїм близьким і рідним, друзям,і тим, хто вболіває за мене. А особливо — я б хотіла подякувати своїм батькам за їхню підтримку і розуміння, і коханому чоловіку Роману. Вони вболівають і чекають мого повернення додому з перемогою! Дякую вам всім!

 

Спілкувалась, раділа і надихалась

Анастасія Нагорна

ogimg